Історія пивоваріння

Поява пива стала можливою лише із започаткуванням хліборобства і вирощуванням ячменю та пшениці, бо саме зерно цих культур було першою, а ячмінь і досі залишається основною сировиною для виготовлення пива.
У числі перших відомості про виготовлення пива знайдено у шумерів. З клинопису в храмовому інвентарі третього тисячоліття до нашої ери вдалося встановити, що шумери знали 15 видів пива. Шумери настільки полюбляли пиво, що створили приказку: «Не знати пива — не знати радощів».
Археологічні дані засвідчують, що у Єгипті пиво почали варити ще 2800 років до н. е. Настінні написи, що відносяться до 2600—2190 рр. до н. е., показують процес виготовлення пива. Стародавні єгиптяни знали чимало сортів пива, починаючи зі звичайного ячмінного темного, світлого з тонким ароматом та пива звичайного із сумішшю 10 різних видів солоду і закінчуючи пивом, для виготовлення якого використовувався пшеничний солод. Оскільки пиво виготовляли тоді з солодового хліба, підсмаженого або підсушеного на сонці, то ще у стародавньому Єгипті й Вавілоні виник популярний і досі вираз «пиво — це рідкий хліб».
У Європі в числі перших навчились готувати пиво греки. Велику роль у запозиченні греками пива у Єгипті і подальшому його розповсюдженні у Європі відіграла грецька колонізація у VIII—VI столітті до н. е. спочатку на узбережжі Середземного моря, а потім у більш віддалені території. Греки встановили з Єгиптом тісні торговельні й культурні зв'язки і запозичили багато чого з єгипетської цивілізації. Вони навчились готувати ячмінний п'янкий напій — ячмінне вино, або пиво, яке називали «зітон». Римляни також перейняли вміння готувати це ячмінне вино (пиво) і варили його не лише з ячменю, а і з пшениці та інших злаків. Треба, однак, відзначити, що хоча греки і римляни раніш, ніж хто інший у Європі, навчились варити пиво, але ставились до нього тривалий час досить зневажливо, вважаючи його варварським напоєм..
Пиво ще за кілька століть до н. е. (VI—V ст. до н. е.) і на початку нашої ери виготовляли й пили в Іберії (Стародавній Іспанії), у Фракії, в Іллірії та Паннонії (на території сучасних Албанії та Югославії). У І столітті до н. е. мистецтво виготовлення пива перейшло з Іспанії у Галлію, населену кельтськими племенами (сучасна Франція). Там воно у І ст. н. е. під назвою «korma» стало народним напоєм. Це пиво збереглося у північній Франції, Бельгії та Англії і до сьогодення. За етимологічному складу слово «korma» схоже з Іспанським «cerea», що може бути свідченням походження пива Галлії з Іспанії.
Як тільки стародавні германці стали займатися хліборобством, вони почали варити пиво. За сказаннями Тацита (І століття н. е.) стародавні германці виготовляли з ячмінного солоду напій, піддаючи його бродінню. За германською легендою винахідником пива є казковий король Гамбрінус, якого броварі вважали своїм покровителем. Реальним прототипом патрона пивоваріння є герцог Брабантський Ян Прімус, який був великим ентузіастом споживання пива і загинув у рицарському бою у 1294 році.